Робота з батьками

 

Консультація для батьків

«Вчимо з дитиною правила дорожнього руху»

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити її в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

Малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

День Державного прапора України

День Української Державності

Другий рік поспіль 28 липня в Україні відзначають свято української державності. Володимир Зеленський підписав закон про запровадження свята під час урочистостей до Дня Незалежності у 2021 році. 

Також 28 липня у православних християн традиційно відзначається як День хрещення Київської Русі та князя Володимира. Як повʼязані ці свята та чому День української державності потрібен світові, "УП.Життя" пояснює разом із заступником директора інституту національної памʼяті Володимиром Тиліщаком. 

Українці є спадкоємцями Володимирового тризуба – це одне з тих гасел, які ми пропонуємо до відзначення цьогорічного дня державності, розповідає Володимир Тиліщака. 

"Історія українського народу справді була історією без державності. Але це була історія боротьби, бо впродовж багатьох століть українці боролися за утвердження своєї державності і борються досі", – підкреслює історик. 

За літописами, Україна як держава бере свій початок саме з часів Київської Русі. Історія українського народу почалася не 30, і не 130 років тому, додає Тиліщак. Українській державності більше тисячі років. 

Багата історія України напряму повʼязана з Володимиром Великим, який 28 липня 988 року охрестив Русь і тим самим долучив її до європейської цивілізації. 

Україні християнство передалося у спадок разом із культурою та традиціями Русі. Саме тому датою для свята державності обрали 28 липня.  

"Точкою відліку нашої державності ми вважаємо рік заснування Києва – столиці Київської Русі-України, яку недаремно називають місцем, де все починається", – сказав президент Зеленський під час святкового параду на День незалежності у 2021 році.

Функцій у нового свята чимало: берегти історію, комунікувати у світі, бути ще одним способом боротися з російською пропагандою. 

ДЕНЬ  КОНСТИТУЦІЇ УКРАНИ

28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію. Цій події передували 6 років важкої праці, консультацій і домовленостей.

В кожній країні є правила, яких повинні дотримуватися всі її мешканці. Ці правила називаються «законами». Законів існує багато, але є основний, що називається «Конституція». Якщо люди не будуть дотримуватися цього головного закону, то в країні буде безлад.

Основний Закон, в якому прописані всі права Українців та їх обов’язки, називається «Конституція України».

Наприклад, в Конституції закріплено такі права людини:

• право на вільний розвиток своєї особистості;
• право на життя;
• на свободу та особисту недоторканність;
• недоторканність житла;
• таємницю листування, телефонних розмов та кореспонденції;
• свободу пересування;
• свободу думки і слова;
• вільне вираження своїх поглядів і переконань;
• свободу світогляду і віросповідання;
• право на працю;
• на відпочинок;
• на соціальний захист і т. д.

Всі громадяни України мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Також в Конституції зафіксовано і наші обов’язки:

• захист Батьківщини;
• незаподіяння шкоди природі;
• шанування державних символів;
• додержання Конституції України;
• непосягання на права, свободи, честь, гідність інших людей і т. п.

Отже, усі ми: і дорослі, і малі, – є громадянами своєї країни. Перебуваючи під захистом держави, громадяни беруть на себе певні обов’язки, а держава гарантує їм права і свободи, необхідні для нормального життя.

Цікаві факти про Конституцію України

• Чинна Конституція України мала чимало попередниць. Ще у 1710 році було створено відому Конституцію гетьмана Пилипа Орлика. Вона, на жаль, так і не набула чинності, але вважається однією з перших європейських конституцій нового часу.

• Процес підготовки Конституції України тривав шість років – з 1990 по 1996 рік.

• Історичне засідання Верховної Ради, на якому було прийнято Конституцію, тривало 24 години.

• Конституція України вважається однією з найдемократичніших у світі.

• Кожен Президент України складає присягу, поклавши одну руку на Конституцію України, а другу – на Євангеліє.

Шановні батьки та любі вихованці!

                                       Сьогодні розпочинається літній оздоровчий період!

Термін літнього оздоровчого періоду  01.06.2023 - 31.08.2023. Ознайомтесь, будь ласка, з технікою безпеки на літній період. Всім бажаю миру, спокою, здоров'я та вдалого відпочинку! До зустрічі у новому навчальному році!

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ НА РІЧКАХ ТА ВОДОЙМАХ

Умови безпеки на воді

        Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

- правильний вибір та обладнання місць купання;

- навчання дорослих і дітей плаванню;

- суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах.

Загальні правила поведінки на воді

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен відбуватися бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;

2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби;

3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, температурі повітря – не нижчою за +24°С;

 4. Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, обирайте оптимальну швидкість рухів, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань;

 5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години;

 6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води;

 7. У воді варто знаходитися не більше ніж 15 хвилин;

 8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні;

 9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів;

 10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища;

 11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно;

 12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.

На воді забороняється:

 1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей;

 2. Запливати за попереджувальні знаки;

 3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

 4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

 5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

 6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.

 7. Вживати спиртні напої під час купання.

 8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.

 9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

12. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади.

13. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях для купання дно ретельно перевіряється аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.

                        Правила поведінки під час катання на човнах

       Човни, катера та інші плавзасоби, що належать санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед відплиттям їх потрібно перевірити на справність і оснастити рятувальними засобами. Наказом по установі призначаються особи, відповідальні за збереження, технічний стан і експлуатацію малих суден.

1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.

2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях.

3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.

4. Рухатись на човні необхідно завжди по правому боці річки, по руху човна, намагаючись триматися не далі ніж 20 метрів від берега.

5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з лівого боку.

6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, що проходять справа від нього, а також моторним і вітрильним суднам.

7. Гребти веслами треба рівномірно, кермач повинен бути особливо уважним, щоб не вдаритися об борт іншого човна.

8. Під час катання на малих плавзасобах забороняється:

- пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;

- розгойдувати човен, пірнати з нього;

- категорично забороняється переходити з одного човна в інший;

- навантажувати малі судна понад установлені норми;

- перетинати курс суден, що йдуть;

- підходити близько до суден, що рухаються;

- кататися поблизу пристаней і причалів;

- віддалятися на човні від берега більш ніж на 100 метрів;

- кататися на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних камерах;

- кататися при несприятливих метеорологічних умовах;

- виходити на фарватер судноплавства.

Рятувальними засобами з катера або шлюпки можна надати своєчасну допомогу потопаючій людині. Район дії рятувального поста обмежується радіусом 400 метрів.

                                Порядок дій у випадку нещастя

1.Якщо човен перевернувся, головне – не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.

2.Потрапивши під пліт, або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло.

3.Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.

4.Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; спасти вплав одночасно кількох людей неможливо.

5.Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

6.Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців, підводні плини, які паралізують волю людини, що пливе; водорості, що сковують рух плавця.

7.У швидкій річці можна потрапити у сильну течію Вона підхоплює плавця і починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега.

8.У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до тих пір, поки не спаде хвиля, потім зіскочити і вибігти за межу прибою.

9.Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню. Від переохолодження або різкого переходу із зони теплої води у зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги.

10. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину і плисти до берега.

11.Намагайтеся утриматися на поверхні води і кличте на допомогу. Плавець, що заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше.

12. Необхідно лягти на спину і постаратися м’якими, спокійними рухами виплисти у бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.

13.Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути: переохолодження у воді; перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення безперервного плавання одним стилем; купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інші.

14. В усіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання і по можливості вийти із води.

15. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином: При відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак; при судомі ікроножного м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою піджати ногу в коліні поперед себе.

            Надання невідкладної домедичної допомоги постраждалим на воді

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження та утоплення. У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження.

1.Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ.

2.Не слід давати алкоголь через те, що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом.

3.При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах.

4. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом.

5.При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри спиртом етиловим або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

6.При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. 7. Рятувати потопаючих приходиться коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги.

7.Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівне коло, дошку, мотузку, кінець Олександрова та ін.

8.До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.                                                                                     

 9. У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокру одежу, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).                                                                                                

10. Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання – необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок ватки, та провести вищевказані заходи.                                                                               

11. Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків.

12.Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу.

13. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

14. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні признаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.

15. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова повисали, або "перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу.

17. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

    Діяти треба швидко за наступними кроками:

- Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.

- Однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у серветку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інше.

- Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі (це потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.

- Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно «краєм ока» контролюйте підіймання грудної клітки, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті, або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом «рот в рот», а «рот в ніс», затискуючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.

- Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньої – нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.

- Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

ЗНАННЯ І ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ Є ЗАПОРУКОЮ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я А ТАКОЖ ПРИЄМНОГО ВІДПОЧИНКУ!

Правила перебування дітей на сонці. Сонячний удар, перша допомога при його ознаках (поради для батьків)

Перебування дітей на сонці слід регулювати. Спочатку малюк може знаходитися під променями сонця 5 – 6 хвилин, а після появи засмаги 8 – 10 хвилин. Під час прогулянки можна провести 2 – 3 сонячні ванни, доводячи перебування дитини на сонці до 40 – 50 хвилин упродовж дня. Щоб уникнути опіків, одяг дітей знімають поступово: спочатку діти ходять у майках і трусиках, потім тільки в трусах. Голова обов’язково повинна бути прикритою панамкою або косинкою.

Кращий час для прийому сонячно – повітряних ванн з 9.00 до 11.00 годин дня. Це загартування варто робити не раніше чим через 30 – 40 хвилин після прийому їжі.Дітей частіше потрібно напувати водою.

Сонячний і тепловий удари – це стани, що виникають у результаті перегріву організму. Перегріванню особливо піддані діти. Сонячний удар настає при перегріванні прямими сонячними променями, особливо голови.

Перші ознаки – млявість, розбитість, нудота, головний біль, запаморочення. Далі підвищується температура тіла (до 38 – 40 “С), з’являється блювота, можлива непритомність, судоми.

Тепловий удар найчастіше відбувається в спекотну, безвітряну погоду. Його виникненню сприяє темний одяг, що погано відбиває сонячні промені, або одяг , що не пропускає повітря й затримує випаровування тіла.

При ознаках теплового або сонячного удару викличте лікаря. До його прибуття укладіть дитину в тіні або прохолодному приміщенні, зніміть одяг, що стискує. До голови, бічних поверхонь шиї, пахових областей прикладіть ємність з льодом (водою), укутайте малюка мокрим простирадлом, дайте рясне питво (підсолену холодну воду, холодний чай).

Для активізації дихання дитини, поплескайте її по обличчю рушником(хусткою), змоченим у холодній воді, дайте вдихнути нашатирний спирт, кисень, розітріть тіло. Якщо подих утруднений або зупинився, зробіть штучне дихання.

                                               

                                       Валеологічний порадник для батьків 

1. Будьте для своiх дiтей добрим прикладом ставлення до свого здоров’я.

 2. Ведiть здоровий спосiб життя. 

3. Займайтесь фiзичною культурою, виконуйте вранцi гiмнастику.

 4. Загартовуйтеся разом з дитиною. 

5. Бiльше бувайте на свiжому повiтрi.

 6. Не палiть i не розпивайте спиртнi напої в присутностi дiтей.Пам’ятайте! Вони повторюють вашi дії в дитячому садку.

 7. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумiйте переконати сина чи доньку споживати всi запропонованi їй страви, навiть тi, якi вони не люблять, але якi для них необхiднi й кориснi.

 8. Завжди дотримуйтесь правил гiгiєни i привчайте до цього дитину.

 9. Бiльше усмiхайтеся. Це запорука здорової сiм’ї, здоров’я вашого власного й ваших дiтей. 

10. Наповнiть свою душу i серце любов’ю до всiх i до всього. Передайте це дiтям

                          Діти та хатні обов’язки

Хатні обов’язки не лише дозволяють підтримувати порядок в домі, але є й інструментом формування особистості. Хатня робота, будь то прибирання чи поливання квітів, є запорукою працьовитості та відповідальності малюка. Дитина стає самостійною та вчиться розподіляти свій час. Окрім того, малюк засвоює багато нових навичок, які стануть у нагоді в дорослому житті.

До 2 років

Коли малюк починає ходити, він вже може виконувати найпростіші завдання. Наприклад, попросіть його під час складання іграшок подати вам якусь з них. Нехай для початку він приноситиме по одній іграшці. Згодом переходьте до складніших дій: хай дитина візьме ведмедика чи качечку і покладе в коробку. Так маля навчиться складати за собою іграшки на місце. Задля заохочення, наприклад, можете наголошувати, що «іграшки йдуть спати» або, що їх треба поскладати, щоб не загубились.

До 3 років

У трирічному віці дитина здатна скласти за собою одяг, поставити взуття на місце. Часто дітвора рветься допомагати на кухні, під час прибирання тощо. Не можна їм цього забороняти. Так, це займе більше часу, ніж ви б робили певну справу самі. Але тоді дитина буде знати, що їй довірять. Нехай малюк принесе вам ганчірку, познайомиться з пилососом (уявіть, що це машинка чи ракета і покатайте на ньому дитину).

До 5 років

У такому віці діти можуть робити багато різних справ: застилати постіль, витирати пилюку, доглядати за домашніми тваринками (наливати воду та насипати корм), допомогти накривати на стіл. Але при цьому за дитиною все ще потрібний нагляд, особливо з крихким посудом та ножами. Не засмучуйтесь, якщо дитина виконує не все ідеально, для початку достатньо буде, наприклад, перетягування ковдри та подушки на потрібне місце. Не вказуйте дитині на недоліки, краще покажіть, як потрібно робити правильно і зверніть на це увагу.

Часто діти, особливо ті, які люблять воду, хочуть допомогти мити посуд. Поставте біля себе табуретку для малюка, але стежте, щоб він не впав. І мийте посуд разом. Показуйте дитині, як потрібно правильно мити тарілки і чашки, але перед тим заберіть усі гострі предмети та крихкий посуд з мийки. Для заохочення купіть дитині власні кольорові губки та плин для миття посуду з приємним запахом. 

До 7 років

Ближче до семирічного віку у дитини уже повинен бути сформований список власних обов’язків, які закріплені лише за нею. Прибирання власної кімнати, поливання квітів, миття посуду після себе, розкладання одягу в шафу. Краще встановити графік виконання цих завдань, наприклад, прибирання щосуботи.

 

                                            Пам'ятка для батьків

                 Як навчити дитину одягатися самостійно

Уміння дитини самостійно одягатися є одним з найбільш важливих навичок, який безпосередньо залежить від розвитку дрібної моторики.

Приступати до навчання дитини навичкам самостійного одягання слід з двох-трьох років. Приблизно з цього віку у дитини з'являється наполегливе прагнення до самостійності і якщо Ви вчасно і правильно відреагуєте, то Вам взагалі не доведеться змушувати дитину робити щось самому - він і сам буде до цього прагнути. Тому, якщо ваш малюк зараз саме в такому віці (від двох до трьох років), зверніть увагу на кілька рекомендацій дитячих психологів.

Спочатку вчимося роздягатися

Як правило, діти в першу чергу вчаться не одягатися самостійно, а роздягатися. Уже в рік-півтора вони можуть самостійно зняти шапочку і шкарпетки, до двох років здатні самостійно зняти з себе кофточку і штанці. Але процеси одягання і роздягання нерозривно пов'язані, тому не варто обмежувати дитину. Нехай звикає все робити самостійно. І якщо йому вдалося зняти шапочку, черевики, а вже тим більше кофту або штанці, - обов'язково похваліть його. І тоді йому обов'язково захочеться самому їх надіти.

Але на початку цього шляху від дорослих потрібно багато терпіння. адже дитина буде одягатися повільно і не завжди правильно. Найчастіше легше і швидше самої одягнути дитину, ніж спостерігати його невмілі спроби впоратися з одягом самостійно. Однак, робити цього не варто, щоб дитина не очікував від вас допомоги, а навчався сподіватися на себе і свої вміння. Батьківська допомога допускається спочатку. Можна вивернути речі наявності, допомогти розшнурувати взуття або розстебнути складну застібку і т.д.

Не можна придушувати ініціативу дитини. Якщо він намагається одягнутися самостійно - не заважайте йому. Але і не вимагайте від дитини відразу ж, щоб він одягався тільки сам. Завдання батьків - всіляко заохочувати і спрямовувати дитини. Тому варто відразу запастися терпінням і витримкою.

Ніколи не критикуйте і не смійтеся. якщо малюк одягнувся не так, як треба. Якщо це не дуже впадає в очі, щось не переробляйте його «роботу», нехай йде так. Адже він одягся сам, а це дуже важливо. Обов'язково хваліть дитину і заохочуйте його ініціативу.

Дуже часто батьки просто не витримують повільного темпу одягання малюка і, відчуваючи, що вони вже спізнюються, починають в поспіху самі одягати дитину, не даючи йому одягнутися самостійно. У цьому випадку має сенс почати збори трохи заздалегідь. Плануйте свій час так, щоб Ви відчували себе спокійно і зручно, навчаючи малюка складній науці одягання. Найкраще вставайте з ранку раніше хоча б на півгодини, щоб не позбавляти дитину можливості вчасно освоювати нові і цікаві навички.

Якщо дитина не хоче одягатися самостійно, то спробуйте трохи допомогти йому, наприклад, одягаючи йому шкарпетки або штанці тільки наполовину і пропонуючи дитині закінчити одягання самому.

Пропонуйте дитині самій знімати або одягати той одяг, який дійсно легко зняти або одягнути. Згодом навіть дитяча зимовий одяг перестане бути проблемою для малюка і він зможе легко з нею справлятися.

Як і будь-який інший навик, вміння одягатися і роздягатися формується поступово, і Ви допоможете малюкові, якщо будите ненав'язливо, але постійно пропонувати йому маленькі «уроки»: самому протягнути руки в рукава, стримати не до кінця надягнуте політиці і т.д. Можна грати з дитиною, влаштовуючи змагання: хто швидше одягне шкарпетки або футболку.

Подбайте про те, щоб у малюка були відповідні іграшки, які допоможуть йому швидше освоїти мистецтво самостійного одягання. Перш за все, це, звичайно, ляльки з їх лялькової одягом. Крім того, дуже корисні різні розвиваючі посібники - ігри-шнурівки і все, що можна застібати і розстібати (тканинні панно, ганчіркові книжки, м'які іграшки з кишенями і клапанами, на які нашиті гудзики, блискавки, липучки, зав'язки). Граючи в ці ігри, дитина розвиває дрібну моторику рук і йому буде легше впоратися зі своїм одягом.

Можна пограти з дитиною в різні ігри. які допоможуть йому швидше навчитися одягатися самостійно. Наприклад, нехай штанини брюк стануть тунелями, а ноги малюка - паровозиками. Запропонуйте своєму малюку «заїхати паровозиками в тунелі». Дівчата, та й хлопчики теж, із задоволенням грають в «показ мод» або «фотосесію» - це відмінний привід для навчання самостійного одягання.

Щоб домогтися від малюка взаємодії при одяганні, доброзичливо дивіться на нього, жартуєте, наспівуйте і завжди промовляйте вчинені дії. Приклад найпростішої гри: «Ми йдемо гуляти, будемо тупати ніжками, тому ніжки потрібно взути. Взуваємо праву ніжку. Взуваємо ліву ніжку. Тепер давай потопає ніжками ».

Якщо пісеньки на малюка не діють, то можна вибрати його улюблених казкових героїв і одягатися як вони. Задіюйте весь свій артистизм і спонукаєте дитину одягнутися, як одягнувся б його улюблений персонаж. Зробіть вигляд, що светр - це не светр, а курточка Буратіно, шапочка - його ковпачок, чоботи - чудові черевички і т.д.

Потрібно вміти зацікавити дитину у виконанні справи, будь то самостійне одягання або складання іграшок. Можна запропонувати дитині піти покататися на велосипеді, якщо малюк зможе одягнутися самостійно. Важливо висловити впевненість в умінні дитини це зробити, похвалити за успіхи, можна і надати допомогу, але тільки найнеобхіднішу. Головне, проявляти твердість і наполегливість, але при цьому не бути занадто суворим і суворим до дитини. Він повинен відчувати, що його люблять, радіють і пишаються його успіхами.

Діти з задоволенням наслідують приклад дорослих. Розкладіть його одяг поруч зі своїми речами і починайте одягатися разом або по черзі, річ за річчю. Оголосіть «змагання» - хто швидше одягнеться. На перших порах малюку потрібна допомога.

         Експрес - БЕСІДА з батьками  на тему: «Цінність сімейного виховання»

Мета: навчити добирати оптимальні шляхи батьківсько – дитячих взаємин та правильні методи виховання й розвитку дитини раннього віку.

Сім’я для дитини – це джерело любові та підтримки. Одне з найголовніших завдань батьків – виховати зрілу, відповідальну людину. Розуміння того, який стиль виховання для щасливого, гармонійного розвитку підростаючої особистості підходить саме Вам, дасть змогу створити належні умови, які сприятимуть особистісному зростанню на емоційному, фізичному та інтелектуальному рівнях малюка.

Сімейне виховання являє собою тонкий процес взаємодії батьків і дітей, який приносить задоволення усім його учасникам. Починається воно з усвідомлення батьками того, що дитина найвища цінність, необхідно дотримуватись прав і свобод, які їй належать в умовах сім’ї. Створювати умови для повноцінного її розвитку. При цьому, пам’ятати, що сімейна педагогіка – це педагогіка кожного дня, в якій немає меж, початку та кінця. Існує лише конкретне завдання – формувати особистість людини, в соціально – психологічному та правовому аспектах.

Вся особливість і цінність сімейного виховання полягає у тому, що педагогіку батьківства по якості, не можливо замінити навіть самими вдосконаленими формами суспільного чи державного виховання. Сімейний вплив є унікальним та неповторним за своєю інтенсивністю та результативністю. Він є безперервним, триває від самого народження малюка, одночасно охоплюючи усі його підростаючої сторони особистості: інтелектуальну, соціальну, фізичну, здоров’язберігаючу. Сім’я - є першою сходинкою, мікрофактором соціалізації дитини. Підростаючи, вона поступово розширює коло спілкування: сусіди, вулиця, дитячий садок, школа. Саме в сім’ї дитина отримує свій перший життєвий досвід, спостерігає, узагальнює, робить певні висновки. Вчиться себе відповідно вести, формує уявлення про норми поведінки, які прийняті в соціумі. Засвоює всю гаму людських емоцій та почуттів, отримує практичний досвід соціальних взаємин, переймає традиції, формує характер та вміння. Розвивається розумово, морально, естетично, опановує трудову діяльність.

«Право дитини жити і виховуватися в сім’ї» показує нам найважливішу умову розвитку гармонійної особистості, яка відповідає її інтересам, здібностям та нахилам. Сім’я створює атмосферу взаємодопомоги, підтримки та справжньої турботи, це той сприятливий клімат, який так необхідний дитини для її різностороннього розвитку й формування особистості. В сім’ї найкраще дитині представлена спадщина Батьківщини: мова, культура,

звичаї та обряди, знання свого роду, історії народу, Це дає можливість дитині зростати патріотично, формувати чітку громадянську позицію.

Цікавими для нас є Ваші думки:

ü Що особисто для Вас означає «сім’я»?.. місце дитини в ній?!

ü Яким досвідом сімейного виховання Ви хотіли б поділитися?

ü Чим особлива саме Ваша сім’я?

ü Які цінності сімейного виховання для Вас є ключовими?

ü Дайте пораду, як бути щасливим в умовах сім’ї… Це взагалі - реально?!

Ми підходимо з Вами до висновку: дійсно, сім’я – є цінною стійкою соціальною спільністю, інститутом розвитку та становлення підростаючої особистості. Досвід якої збагачується повсякчас – 24/7, в години сімейного спілкування, турбот, праці та розваг, активного сімейного дозвілля. Сім’я – це основа життя людини. Батьки щасливі – дітьми, а діти – щасливі батьками – цим пояснюється природній зв'язок.

Виділили найголовніші принципи успішного сімейного виховання :

Ø Повна сім’я – важлива умова виховання дітей.

Ø Сім’я – міцний, дружній колектив з єдністю думок.

Ø Дотримання батьками норм співжиття – рівність прав і свобод.

Ø Інтереси членів сім’ї – відповідають інтересам суспільства.

Ø Сім’я – атмосфера затишку, доброзичливості, гармонії; осередок підтримки та взаємодопомоги.

Ø Наявність свідомого та осмисленого почуття відповідальності у батьків за власних дітей – запорука щастя.

До Вашої уваги, кілька рекомендацій:

Знаходьте час для сердечного спілкування з дітьми, яке не можна нічим замінити - як би Ви не були завантажені.

Пам’ятайте, саме Ви – приклад у всьому.

Дітям необхідна Ваша любов. Оцінюйте вчинки дитини, а не її саму.

Визнайте право дитини на помилку. Поважайте її гідність, будьте справедливими і тактовними у стосунках з нею.

Будьте терплячі, примус – найгірший варіант морального виховання.

Не забувайте про дитячий «банк» щасливих спогадів дитинства. Поповнюйте його з найпершої можливої нагоди.

Шановні батьки! 

Вітаємо вас зі святом "Стрітенням Господнім"! Миру та злагоди!!!

https://www.youtube.com/watch?v=pYr72-deHMU

                                  Поради батькам на кожен  день

https://youtu.be/lUQjIotHZmc

Пам’ятка для батьків «Обережно: бурульки!»

Поступово наближається прихід весни, а з ним приходять теплі та сонячні дні. Але багато хто з нас забув про загрозу, яка може прийти в теплі зимові дні зверху. Цю загрозу несуть бурульки, що так красиво виблискують на сонці.

Погода, коли вдень сонячно, а вночі заморозки, що в свою чергу провокує значні перепади температури повітря – сприятливі умови для утворення крижаних бурульок. Також небезпечним є нагромадження снігового покриву на дахах будівель (особливо старих будинків з похилим дахом), виступаючих архітектурних частин будинків та великих дерев.

Сніг починає танути і по крапельках збирається в тоненькі струмки. На землі вони перетворюються на калюжі. На дахах та дротах крапельки, що розтанули, замерзаючи, утворюють невеликі горбки – ожеледь. По них стікають інші крапельки. Деякі з них теж застигають і утворюють бурульку.

Поступово бурулька росте. Виходить величезний крижаний меч. А поруч – ще десяток інший ще таких самих мечів. Через якийсь час гілки або дах не витримують ваги, що утворилася, і ламаються, падаючи вниз. Але навіть якщо дах міцний, бурулька може впасти при похолоданні від виснаження льоду на морозі або в теплі дні від поступового танення.

Рано чи пізно більшість бурульок зриваються вниз. Навіть невелика бурулька – це гострий меч, який при падінні може вбити випадкового перехожого. Бурульки становлять велику небезпеку.

Рекомендації щодо безпеки:

1. У відлигу завжди дивіться не тільки на всі боки під час руху по тротуару, але й подивіться вгору. Бурульки можуть утворюватися на карнизах будинків, на дротах та гілках дерев.

2. Намагайтеся вибирати безпечний маршрут. Не треба зайвий раз ризикувати та проходити під навислими бурульками.

3. Ніколи не зупиняйтеся під бурульками. Зустрілися зі знайомими? Поспілкуватися можна у безпечному місці. Пройдіть до нього кілька зайвих метрів.

4. Якщо неможливо вибрати безпечний маршрут, намагайтеся пройти небезпечне місце якнайшвидше. Обов'язково міцно тримайте дитину за руку з боку, що далі від небезпеки.

5. Бурульки можуть потягнути за собою з даху велику масу снігу. При сході такої міні-лавини лунає величезний шум. Якщо дах похилий, то лавина впаде на невеликому віддаленні від стіни. Притулившись до стіни, можна не потрапити під швидку махину. Але перші крижані грудки можуть підбити людину, і вона впаде під залишки лавини. Але тільки уявіть собі, що з висоти п'ятиповерхової будівлі ця маса долетить до землі за 1,7 секунд, а з висоти 9 поверху за 2,3 секунд. Якщо подивитися на джерело шуму, то часу на реакцію залишиться ще менше. Снігова лавина прилетить прямо в обличчя, що дивиться. Тільки людина з дуже швидкою реакцією зреагує, прийме правильне рішення і відскочить у потрібне місце. Найкраще уникати таких небезпечних ділянок.

6. Щоб уникнути небезпеки лавин і бурульок, тримайтеся якнайдалі від стін будинків. Досить безпечна відстань понад три метри.

7. Дістаньте із вух навушники. Навіть у теплу пору року навушники небезпечні під час руху на вулиці.

8. Навесні деякі тротуари можуть бути огороджені смугастими або червоними стрічками. Такі перепони сигналізують пішоходам про небезпечне місце. Можливо, комунальні служби зараз ведуть розчищення даху. І нехай навіть унизу вже лежить купа битого льоду та снігу, підлазити під огорожу небезпечно. Будь-якої миті комунальники можуть скинути нову порцію, не помітивши вас.

9. Не соромтеся зателефонувати до комунальної або аварійної служби та повідомити їх про навислі бурульки.

Усі батьки повинні пояснити своїм дітям небезпеку бурульок та сходження снігового покриву з дахів. І пояснити їм перераховані вище правила безпеки.

Також дитина повинна засвоїти:

1. Ніколи не можна гратися під бурульками.

2. Якщо друзі звуть побити бурульки з даху, це робити не слід. Варто друзям пояснити небезпеку цієї витівки.

3. Ніколи не кидати у людей частини бурульки. Вони небезпечні для людини, яка отримала такий «подарунок». Бурулька – це не сніжка. Хоча вона так цікаво розбивається об лід чи асфальт, проте вона може сильно травмувати людей.

4. Ніколи не треба їсти чи лизати бурульки. Як би смачно вона не виглядала, бурулька – не морозиво.

Будьте уважними й бережіть себе та своїх рідних!

"ХТО ТАКІ ВОЛОНТЕРИ"

https://www.youtube.com/watch?v=vPx2vQVCx2E

Відкрий серце ❤️ до добра.

https://youtu.be/mxbX-LV4jbs

Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"

Сім’я – це простір без насильства!

 

Домашнє насильство – це не окремий випадок, а форма поведінки, прикро, що від цього потерпають діти!

Щоб дитина стала людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом її гармонійного особистого становлення. Перед батьками постають питання: «як виховувати?», «як привчити дитину до дисциплінованості?», «чи треба карати за провину?». На жаль, іноді батьки забувають або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься «домашнім насильством». Отже, перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», розумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати можна лише  в любові,  з відчуттям поваги до себе як Людини. Насилля породжує насилля. Покарання призводить до покарання. Це прояви жорстокого ставлення до дитини.

Сім’я – є одним з найважливіших пріоритетів життя. Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя – закладено перш за все в сім’ї. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і друзі, і книга, але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості. В сім’ї розвивається вся гамма наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми  переймаємо традиції.

Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Діти щасливі батьками, а батьки щасливі дітьми – ось такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків - це і є багатство сім’ї. Для кожної матері і кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високо звання Людини. Сім’я – це могутня  сила, вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, захищати від життєвих незлагод. Сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості, яке характеризується любов’ю між батьками і дітьми, взаєморозумінням,  підтримкою, відчуттям захищеності.

Роль сім’ї у вихованні дітей – велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують характер дитини. Тому, особливої уваги слід приділяти вихованню дітей у любові до батьків, рідних, поваги до людей та піклування про молодших і старших.

Отже сім’я – це  важливий фактор  всього життя який визначає весь  життєвий шлях.

Шановні батьки, піклуйтеся про своїх дітей! Не соромтеся демонструвати їм свою любов та піклування і вони віддячать вам такими ж почуттями.

Відеоролик «Почни говорити» для дітей та дорослих щодо попередження сексуальних домагань в спорті, доступний за посиланням:

 https://vimeo.com/477933967.

                                МІННА БЕЗПЕКА: 

                       Ці правила має знати кожен!

Земля приховує безліч небезпечних знахідок, наштовхнутися на які можна в найнесподіваніших місцях. Їх активація відбувається від найменшого зовнішнього впливу: удар, тертя, струс, нагрівання. Знання заходів безпеки допоможе уникнути загрози і врятувати життя. Адже основною причиною нещасних випадків є грубе порушення елементарних правил безпеки: спроби взяти в руки, пересунути або розібрати предмет, биття по ньому, кидання у відкритий вогонь або у воду.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

1.      Торкатися знайденого предмета, пересувати його або робити з ним будь-які інші дії, особливо намагатися розібрати або знешкодити його.

2.      Проводити будь-які роботи біля знайденого предмета, особливо ті, які можуть викликати навіть незначне коливання ґрунту.

3.      Палити, користуватися запальничками, а також іншими джерелами відкритого вогню і предметами, які можуть його утворювати.

4.      Користуватися радіоелектронними пристроями (мобільними телефонами, пультами дистанційного керування, сигналізацією автомобілів тощо).

5.      Заливати предмет рідинами, засипати ґрунтом, намагатися чимось накрити або здійснювати інші дії на нього: звукові, світлові, теплові, механічні та ін.

6.      Допускати скупчення людей безпосередньо поруч зі знайденим предметом.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?

1.      Зупиніться, нічого не чіпайте. Зберігайте спокій, уникайте паніки. Запам’ятайте місце виявлення предмета.

2.      Попередьте про виявлений предмет осіб, які поруч.

3.      Якщо ви або люди навколо виконують якісь роботи – негайно припиніть їх.

4.      Відійдіть самі і відведіть людей поруч якнайдалі (не менше 100 м) від знайденого предмета. Водночас відходити необхідно тим самим маршрутом (бажано слід у слід), яким ви прийшли. Якщо відходить група людей, то рухатися необхідно колоною по одному й так само, слід у слід.

5.      Повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи і спеціальні служби за телефонами 101 зі 102 (повідомлення необхідно робити без поспіху, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета).

6.      По можливості до прибуття правоохоронних органів або спеціальних служб вживіть заходів щодо недопущення до небезпечної зони сторонніх людей. Негайно повідомте про виявлення підозрілого предмета в правоохоронні органи або спеціальні служби.

Особливу увагу й пильність треба приділяти:

·         колишнім військовим позиціям і оборонним укріпленням;

·         контрольним дорожнім пунктам;

·         місцях переправ через водні перешкоди;

·         залишкам військової техніки;

·         вузьким місцям, де неможливо обійти або об’їхати перешкоду;

·         ґрунтовим дорогам і узбіччю доріг із твердим покриттям;

·         необробленим ділянкам землі;

·         будинкам і спорудам, покинутим місцевими жителями.

У громадському транспорті (особливо в потязі) звертайте увагу на залишені сумки, портфелі, згортки та інші безхазяйні предмети.

У під’їзді будинку звертайте увагу на сторонніх людей і незнайомі предмети. Як правило, вибуховий пристрій у будівлі закладають у підвалах, на перших поверхах, біля сміттєпроводів, під сходами.

14.11.2022 Консультація для батьків

«Вчимо з дитиною правила дорожнього руху»

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити її в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

Малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

Мінна безпека. Про що і як необхідно поговорити з дітьми

Світлана Ройз: «Спостерігайте за реакцією дитини» (Фото:motortion/Depositphotos)

Світлана Ройз

Дитячий сімейний психолог

Важливо подумати про те, як розповідати, щоб дитина не злякалась і запам’ятала інформацію

Важливо: мінна безпека. Як почати розмову з дитиною. На жаль, ця тема зараз актуальна. І буде ще довго актуальна. Багато родин повертаються із більш безпечних регіонів в свої домівки. І нам важливо підготувати дитину і самим бути пильними. Команда UNICEF Ukraine підготувала багато матеріалів для дітей різного віку — я буду писати про них, як тільки будуть виходити. Але нам важливо не тільки знати, що показувати, — нам важливо подумати про те, як розповідати, щоб дитина не злякалась і інформацію запам’ятала.

ВІДЕО ДНЯ

Як почати розмову з дитиною?

1. Оберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

2. Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза. Повільніше темп розмови. І ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.

3. Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.

4. Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз в безпеці. Але нам важливо бути пильними та уважними. І допомагати і собі, і іншим.

5. «Пам'ятаєш собаку Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети — вибухонебезпечні — це коли небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном».

5. «Знаєш, які бувають небезпечні предмети?» Покажіть зображення ВНП і запитайте, чи знає дитина, що це.

Спочатку (дитині до 7 років), щоб вона не налякалась, краще показати ілюстрацію:

Вибухонебезпечні предмети (ілюстрації)

Вибухонебезпечні предмети (фото)

Запитайте дитину, на що схожий цей предмет. Відповіді можуть бути найрізноманітніші. Вислухайте усі варіанти, а потім додайте, що цей предмет називається … і він дуже небезпечний. У ньому захований механізм, що вибухає.

Якщо, коли ви показуєте картинку, дитина намагається торкнутись самого зображення вибухонебезпечного предмету, скажіть їй: «Давай звикати — ні в якому разі, навіть на картинці, ми не торкаємося. Не чіпай!»

Спостерігайте за реакцією дитини: якщо ви бачите, що її поза змінилась, що м’язи напружилися, дитина зачаїла подих — запропонуйте обійняти. І скажіть: «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. Ми вивчаємо це, щоб наши прогулянки були веселими і безпечними».

Можна сказати дитині: «Пам'ятаєш, під час карантину у нас були правила — носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз, під час війни і після війни, будуть деякий час нові правила». Бути уважними і пильними.

6. Розкажіть дитині, де можуть знаходитись міни. Вони можуть сховатися у траві, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках у тим містах, де велись бойові дії.

7. Вивчіть разом головне правило: «Не підходь. Не чіпай. Розповідай (чи дзвони 101)»

Закріпіть ці правила в жестах — чим більше каналів залучено в запам’ятовуванні, тим більше ефект.

«Нам усім треба бути дуже уважними. Якщо ти побачиш якийсь невідомий предмет — не підходь, не чіпай, обережно відійди назад і повідомляй про знахідку когось із дорослих. Вони зателефонують за номером 101 і рятувальники неодмінно приїдуть, щоб знешкодити предмет і знову зроблять це місце безпечним для людей».

Повторіть ще разом ці слова: «Не підходь. Не чіпай. Повідомляй чи телефонуй».

Для того, щоб закріпити інформацію, не лякаючи дитину, можна використовувати розмальовки, комікси, відео.

Будь ласка, пам’ятайте — від складної інформації ми швидко втомлюємося. І не варто такі розмови робити довгими.

Коли ви закінчуєте розмову, щоб зняти напругу, якщо вона виникне, можна ще раз подивитись фото та відео песика Патрона, уявити, що ви перетворюєтесь на песиків. Почухати дитину за вушком. А потім «перетворитись» знов на людей — і запропонувати дитині когось навчити цим правилам.

КОНСУЛЬТАЦІЯ № 1

«Роль батька у вихованні дітей»

Контакт батько-немовля і мати-немовля дуже відрізняються один від одного. Матері частіше вдаються до допомоги в спілкуванні з немовлям; батькам до душі користуватися своїми частинами тіла: руки - як перекладина, коліна - як "машинка".

Ця відмінність залишається в період усього раннього дитинства. Батьки завжди повинні давати більше свободи для особистості дитини, частіше випускати його з поля зору і давати більше повзати і пустує, займатися дослідженням навколишнього світу. Дослідження показують, що діти, чиї батьки беруть активну участь у формуванні особистості дитини, рідше відчувають смуток і обурення при розлуці з близькими, і менше нервують при появі нової людини. І це тільки початок благотворного впливу, який чинить на все подальше життя дитини батько, який бере участь у вихованні дитини. За даними досліджень, у таких дітей рідше спостерігаються спалахи невмотивованої люті, вищий рівень розумового розвитку, вони краще включаються в соціальну взаємодію з іншими людьми, психологічно стійкіші. Малюки пізнають навколишній світ за допомогою прямого тілесного контакту зі своїми батьками. Тому для нього дуже важливо відчувати близькість з батьком, ще однією людиною, крім матері, якій він не байдужий, який теж його любить. Папа може здатися йому зовсім чужою людиною, коли він почне сприймати очима і вухами, не пізнавши його раніше через дотики рук і відчуття його дихання. Насправді це дуже важлива частина в виховання дитини, постарайтеся не пропустити його на початковому етапі.

Увага і любов батька потрібно дитині, незалежно від статі. Це дуже добре, якщо у батька є багато вільного часу, який він може подарувати своєму синові або доньці. Але, в більшості випадків, прийшовши додому після роботи, татові хочеться подивитися телевізор або почитати книгу. Хоча, якби ми усвідомлювали, як необхідно нашу увагу дітям. Але не варто грати з дитиною без полювання. Краще буде приділити дитині хвилин 10-15, а потім пояснити, що тато втомився і хоче відпочити. Часто батьки прагнуть

виростити зі своєї дитини справжнього чемпіона, що називається у всіх відносинах, через це їм стає дуже важко просто весело проводити час один з одним. Папа може ще в ранньому віці почати вчити його грати в баскетбол чи футбол. Якщо батько весь час буде вказувати дитині на її мінуси, йому починає здаватися, що він не здатний сприймати і вчитися. Одного разу хлопчина полюбить спорт, якщо у нього залишаться впевненість у собі і прагнення до заняття футболом. Похвала батька для нього важливіше, ніж нескінченні втик і вказівки.

Гра у футбол - чудове заняття, якщо це ініціатива хлопчика, посилена підтримкою батька. Хлопчик не стає справжнім чоловіком тільки тому, що він народився з чоловічим тілом. Він усвідомлює себе чоловіком і поводиться, як чоловік, завдяки можливості наслідувати свого батька чи старшого брата або більш дорослого хлопчика, з яким спілкується і проводить час. Він може наслідувати людині, до якої відчуває симпатію. Коли батько постійно роздратований і не хоче розуміти вчинки свого сина, можливо хлопчик відчуватиме себе ніяково в компанії батька, і серед інших чоловіків і хлопчиків. Такому хлопчику простіше буде брати приклад і наслідувати свою матір. Тобто, якщо батько хоче, щоб його син став чоловіком, йому варто простіше ставитися до дитини і не лаяти його за ігри з дівчатками або коли той плаче, а постаратися зрозуміти крихітку і дохідливо пояснити синові, що потрібно робити, для того щоб досягти успіхів в спорті і в усьому іншому. Папа повинен з позитивним настроєм проводити час із сином, для того, щоб він зрозумів, що він друг і товариш. Батько з сином повинні мати час на спільні прогулянки та походи в цікаві місця. Ну і звичайно не обійтися без своїх чоловічих секретів і тим, які обговорюють лише чоловіки.

Хлопчику приклад для наслідування - батько, проте багато хто не усвідомлює, що для дівчинки батько грає іншу, не менш важливу роль в її вихованні . Дівчинка не бере приклад з батька, але його розташування зміцнює її впевненість у собі. Папа повинен захоплюватися красивою зачіскою чи модним одягом дівчинки, або чим-небудь, що розумниця зробить своїми силами. Коли дівчинка подорослішає, тато повинен показувати, що він до неї прислухається і, по можливості, обговорювати з нею свої справи. А коли дочка зовсім подорослішає, у неї почнуть з'являтися друзі-хлопчики, у цей момент дуже важливо, щоб тато ставився до них добре, ну або хоча б стерпно, якщо, на його думку, хлопець не зовсім підходить для дівчинки. Коли дівчинка розпізнає в батька ті якості, які роблять його справжнім чоловіком, вона буде готова для великого світу, який наполовину складається з чоловіків. Вибір дочки в майбутньому, коли вона стане дівчиною, її перебіг заміжньої життя і сам обранець багато в чому залежить від того, які відносини вишикувалися у неї з батьком за час становлення її особистості.

Найчастіше батьки віддають перевагу бурхливим ігор з дітьми, до речі, які припадають дітям до душі. Але діти часто перезбуджують від таких ігор, від чого їм починають снитися кошмари. Необхідно чітко знати, що у віці від 2 до 4 років дітям властиво втрачати контроль над такими почуттями, як страх, ненависть і любов. Маленькі діти погано почувають грань між реальністю і вигадкою. Якщо батько грає в лева, то дитина в цей момент і справді вважає його левом. Це може зробити дуже негативний вплив на дитину. Тому бурхливі ігри повинні бути добрими і недовгими, навіть якщо дитині подобається і він просить ще. Дуже важливо, щоб бурхливі ігри були не погонями й бійками, а просто гімнастикою. Якщо дитина буде сильно збуджений, слід негайно припинити. Ще варто сказати пару слів про глузуваннях. Ніколи не варто насміхатися над своєю дитиною. Іноді, розсердившись на сина, батько замінює своє обурення насмішкою. Дитина залишається приниженим. У нашій консультації для батьків ми хотіли б відзначити, що глузування - занадто сильний засіб покарання для дітей у віці.

Ось в загальних рисах ми і поговорили про роль батька у вихованні дітей, консультація для батьків, сподіваємося, не пройшла дарма.

Консультація для батьків №2

МОВЛЕННЯ ДОРОСЛОГО – ВЗІРЕЦЬ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Відомо, що дитина вчиться говорити, наслідуючи дорослим, однак діти переймають не лише вимову, але й недосконалість мови.

   Тому мова оточуючих дорослих повинна бути правильною, щоб не спровокувати появу у дитини тих чи інших дефектів.

   Постарайтеся зробити так, щоб правильну,  гарну промову дитина чула набагато частіше, ніж дефектну: читайте їй в голос дитячі книжки, давайте слухати записи казок у виконанні професійних артистів, при спілкуванні уникайте «сюсюкання».

   У першу чергу потрібно пам'ятати про те, що одного спілкування з дорослими недостатньо.

   Воно не може замінити спілкування з однолітками. Спілкуючись з друзями, дитина, як правило, почуває себе більш спокійно і невимушено.

   Що створює сприятливий фон для розвитку мовлення.

   Щоб дитина навчилася правильної мови, з ним треба розмовляти, і для цього використовуйте будь-яку можливість. Ситуації можуть бути самі різні. Наприклад, під час купання або вмивання можна розповісти дитині, який предмет туалету для чого потрібен, можна описати або показати дії з ним; під час їжі можна показати вилку і ложку, розповісти про їх призначення, розповісти про деякі особливості цього предмета: розмір, колір, великі частини, теплий, чистий і т. д. Це не тільки сприятливо вплине на розвивається мова, але й закріпить відповідні навички.

   Хорошу можливість для розвитку мовлення надають прогулянки. Гуляючи з дитиною, звертайте її увагу на навколишні предмети та їх особливості, назви будинків; на птахів і тварин; попросіть його назвати ці речі самому, якщо вони йому відомі.

   Гуляючи на природі, можна поговорити з малюком про назви дерев, попросити його вгадати квітка з запахом або пташку по голосу, зібрати гербарій.

   Все це дозволяє дитині краще орієнтуватися в навколишньому, допоможе зіставити слово з предметом і виділити в предметах загальні риси, буде сприяти розвитку логічного мислення, спостережливості та збагачення словникового запасу.

   Мова дорослого повинна бути правильною, виразною, слова повинні поєднуватися один з одним за формою і за змістом. Для маленької дитини дуже важлива інтонація. Бідність інтонації уповільнює розвиток мовлення. Дитина не знає, як треба говорити в тій чи іншій ситуації. Не розуміє інтонації оточуючих, він просто не навчився цього! Це, в свою чергу, знижує здатність дитини пристосовуватися до ситуації, негативно впливає на розуміння слів та їх використання.

   Потрібно стежити за ритмом мови і гучністю голосу. Мова повинна бути не гучною і нешвидкої, але і не занадто повільною.

   Мова повинна бути чіткою і не багатослівною. Змазана і багатослівна мова важка для розуміння, втрачається сенс висловлювань.

   Пам'ятайте про те, що Ваша мова є взірцем для наслідування для Вашої дитини.

   Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування.

   Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування.

   Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратованість у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.

    Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою батьків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова. 

   Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.

    Мовлення дорослих — приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам

Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.

Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.

Правильне мовлення — запорука успішного навчання .

Консультація для батьків №3

Кращі прислів'я та приказки з числівниками для молодшого і середнього дошкільного віку: збірник з поясненням сенсу

Горе на двох — півгоря, а радість на двох — дві радості. Якщо підтримувати одного у важку хвилину, то всі неприємності не так вже й страшні. Зате радіти вдвічі приємніше.

Руки поборють одного, а знання тисячу. Суть в тому, що силою нічого не можна вирішити. Тому краще все залагодити всі неприємності за допомогою переговорів і розуму. Розумному набагато простіше живеться, тому що їм не потрібно вирішувати свої проблеми за допомогою рукоприкладства.

Раз збрехав, навіки брехуном став. Дуже просто зіпсувати свою репутацію. Тому не потрібно нікому брехати, потрібно говорити правду.

Самому їхати, і дорога довга. Справа в тому, що дійсно, одному дуже складно вирушати в подорож або взагалі щось робити. В компанії або удвох набагато простіше, веселіше. Робота швидше робиться, та й дорога здається коротшою.

У їжака одна сила — колючки. Це говорить про те, що людина, який крім як силою, не може нічим здивувати. Тому завжди намагається використовувати саме те, що вміє.

Від одного слова, та на століття сварка. Не варто брехати і сваритися. Тому як одне зайве слово може призвести до того, що ви зіпсуєте відносини з близькою людиною. Тому краще тримати язик за зубами.

Однією рукою і вузла не зав'яжеш. Сила у множині, тому необхідно триматися разом. А також залучати своїх друзів і їм допомагати. Тому самому дуже складно виконувати важку роботу.

Консультація для батьків №4

Заучування віршів методом піктограм

 

  Вчіть дитину яким-небудь невідомим

йому п'яти словам –

 вона буде довго і марно мучитися, 

але зв'яжіть двадцять таких слів з картинками,

і вона їх засвоїть на льоту.

                                                                                                  (К. Д. Ушинський)

Заучування віршів для дитини має величезну користь: розширюється кругозір, розвивається пам'ять, формується культурний рівень маленької людини. До речі, найсприятливіший вік для заучування віршів у дитини 4-5 років. Але іноді малюкам важко дається цей процес.

Існує багато способів і методик заучування віршів. Ми хочемо запропонувати для роботи з дітьми один з методів ейдетики – метод піктограм, тобто схематичне зображення предметів і дій.

Для пізнання світу діти зазвичай використовують наочно-образне мислення. Картинний фон, який спостерігає дитина, одночасно з читанням вірша, допомагає сприйняти вірш за двома органами відчуттів - зорового і слухового, а значить, краще його уявити і запам'ятати.

Спочатку потрібно навчити дитину графічному зображенню предметів. Намалюйте дитині декілька загальновідомих піктограм і запитайте, чи знає вона, що означають ці зображення? Наприклад:

 

Потім попросіть дитину самостійно зобразити слова, які ви будете називати. Наприклад:

 Грайтеся в цю гру кожного дня. Поступово ускладнюйте завдання, і переходьте від конкретних іменників:

   до абстрактних:

 Коли дитина почне гарно справлятися із завданням, починайте її вчити зображувати дії, прикметники, природні явища, речовини, почуття  і т. ін.

 а згодом цілі речення 

і абзаци:

 Незабаром дитина зможе схематично зображувати будь-яку почуту інформацію і з легкістю її відтворювати.

В цей час спробуйте за допомогою методу піктограм запам’ятовувати вірші.

Пропонуємо до вашої уваги етапи заучування вірша:

1. Перш, ніж приступити до заучування вірша, прочитайте його з виразом. Якщо дорослий розкаже його напам'ять - буде просто чудово.

2. Потім обов'язково поясніть дитині незнайомі або незрозумілі слова і вирази.

3. Після цього прочитайте вірш ще раз, не поспішаючи, акцентуючи смислові моменти.

4. Після повторного прочитання розкажіть дитині про автора цього твору, а також про те, як і коли він написаний. Такий підхід полегшує сприйняття поезії і розвиває системне мислення.

5. Обов'язково розгляньте з дитиною ілюстрації до вірша, і дайте відповідь на всі його питання.

6. Потім прочитайте вірш ще раз.

7. Тепер разом з малюком намалюйте схематичні картинки до кожного або майже до кожного рядка вірша.

8. А тепер можна приступити до заучування вірша, використовуючи підказки - схеми. Попередьте малюка, що цей твір ви будете вчити напам'ять, мотивуйте дитину на заучування.

9. Коли вірш буде виучено, запропонуйте дитині зробити книгу віршів. Час від часу можна розглядати створену книгу, відтворювати вивчені раніше тексти. Це цікаве заняття дає дитині можливість бачити результати своєї діяльності, підтримувати літературний багаж і тренувати пам'ять. 

Консультація для батьків №5

«Вчимо з дитиною правила дорожнього руху»

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити її в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не таке уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективнішим, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись з малюком, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

Малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидко оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

Матеріал від практичного психолога дитячого садка 

                                       Кривонос Вероніки Миколаївни

  Звернення до батьків!

Шановні батьки! Прошу Вас розповісти про свою дитину. Це Ви можете зробити у будь - якій формі. Добре,якщо в своїй розповіді Ви дасте відповіді на такі запитання:

  

    Анкета

Мета: ознайомитись з індивідуальними особливостями розвитку дитини.
1) Склад сім'ї:
 мама______________________________________________________
тато______________________________________________________  дитина___________________________________________________  брат,сестра________________________________________________

2) Адреса___________________________________________________
__________________________________________________________

3) Чи відвідувала дитина раніше дитсадок?_______________________________________

4) Чи дотримується режим дня дитини у сім*ї?_____________________________________

5) Як називаєте дитину вдома?__________________________________________________

6) Чи присутні у дитини навики самообслуговування?________________________________

7) Чи охоче грає з іншими дітьми?________________________________________________

8) Які улюблені ігри та іграшки у дитини?___________________________________________

9) Чи ділиться іграшками?_______________________________________________________

10) Чим любить займатися вдома?________________________________________________

11) З якими труднощами Ви зіштовхуєтесь у вихованні?______________________________

12) Які риси характеру властиві дитині?____________________________________________

13) Чого боїться Ваше маля?____________________________________________________

14) Про які ще особливості Вашої дитини Ви хочете розповісти?_______________________

15) Чи бажаєте Ви бути у складі батьківського комітету?_____________________________


Наперед,я Вам вдячна за те, що Ви знайшли час і уважно відповіли на питання запропонованої анкети.

Відповіді присилайте на почту: ovcharenko6@ukr.net

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ 21.09.2022

1

2

3

4

5

                             ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ

                            26.09.2022 - 30.09.2022

Понеділок  "Безпека під час відпочинку на природі"

https://youtu.be/lYU-kMaIsFA

Вівторок "Безпека дорожнього руху"

https://youtu.be/len-O5n2GdY

Середа "Безпека дитини у побуті"

https://youtu.be/kOwKFjKQiXc

Четвер "Безпека дитини під час воєнного стану"

https://youtu.be/ztEXYOWJF38

П'ятниця "Безпека дитини під час воєнного стану"

https://youtu.be/nUfF6DGnBfs